Андрій Макаренко
Новий громадсько-політичний сезон в Україні ознаменувався значним пожвавленням інтересу низки державних високопосадовців до духовно-морального стану українського суспільства. Наприкінці серпня на розгляд Комітету Верховної Ради з питань прав людини, національних меншин і міжнаціональних відносин потрапив проект Декларації про гідність, свободу і права людини депутата Колесніченка. У преамбулі документу автор запропонував встановити нові фундаментальні морально-етичні основи розвитку українського суспільства у традиційному дусі християнської етики.
Майже одночасно з цією ініціативою, до Комітету Верховної Ради з питань свободи слова та інформації групою депутатів з п’яти парламентських фракцій подається проект нової редакції Закону про захист суспільної моралі. Нова версія має вдосконалити державну політику у царині суспільної моралі, але по суті – і це найголовніше – інтегрувати Національну експертну комісію з питань захисту суспільної моралі у структуру органів виконавчої влади, перетворивши її з позавідомчого органу на повноважну виконавчу інституцію. НЕК була і залишається однією з десяти державних структур, що здійснюють нагляд за дотриманням законодавства у сфері захисту суспільної моралі. Водночас виняткова сфера діяльності Комісії перетворює її на унікальний бюрократичний організм, який сам творить свій життєвий простір – систему морально допустимих/недопустимих відносин – та безмежно клонує продукти своєї діяльності у вигляді численних нормативних саморегулюючих документів, експертиз, рекомендацій та рішень.
За згоди державних чиновників різного політичного вподобання та під приводом захисту населення від моральних, інтелектуальних та психологічних загроз сьогодні відбувається процес розбудови інфраструктури державного контролю за суспільним та культурним життям громадян України. Однак чи спроможні державні службовці створити адекватну модель морального розвитку суспільства? Чи готове українське суспільство і кожен громадянин окремо відмовитися від права обирати, як має виглядати його соціальне і культурне життя, заради втілення «державних стандартів» моральності? Як буде розвиватися ситуація у інформаційній та культурно-мистецькій сферах в умовах нового законодавства про захист моралі? І взагалі, наскільки моральнішим стало українське суспільство за роки функціонування Комісії з питань захисту суспільної моралі і чи потрібен суспільству такий захист?
Цього разу ми розпочнемо нашу дискусію у досить незвичній формі, з кінопоказу фільму французької режисерки Катрін Брейя «Анатомія пекла» («Anatomie de lénfer»), стрічки непростої і навіть провокативної, що не вкладається у бюрократичні стереотипи моральності. Шокуючий фільм Катрін Брейя, відображаючи взаємозалежність сексуальності і влади, змушує глядачів по-іншому поглянути на проблему стосунків між статями.
Програма
17.00 Реєстрація гостей
17.30 Вітання
17.45 – 19.00 Показ кінокартини «Анатомія пекла»
19.00 – 20.30 Публічна подіумна дискусія
Доповідачі дискусії наразі узгоджуються. Слідкуйте за інформацією.
Захід проходитиме українською та французькою з послідовним перекладом. По закінченню ми раді запросити гостей на фуршет для неформального спілкування
Час: 28 жовтня 2010, о 17.30 годині
Місце: Будинок кіно, Синя зала, вул. Саксаганського, 6, Київ